Знаете, я уже перестал удивляться одиозным назначениям на высшие государственные должности. Все они, мать их - эти должности, оказывается, «политические»! А профессиональность, а опыт, а специальность - похоже, «фтопку»?!
Вот и Виктор Пернатый (1985 г.в.) пишет в сердцах:
Да, Юрий Викторович, оказывается, что в наших Вооруженных силах всё так же нет достойных генералов, которые могут быть назначены на должность Министра обороны Украины. Пересматриваю в Интернете комментарии и отзывы по поводу последнего назначения на эту должность - ничего хорошего никто не пишет. Ну, а у меня просто «нет слов»:
«Неначе люди подуріли…» -
Писав Шевченко нам колись.
А що ми бачимо сьогодні,
Чи ті слова його збулись?
Спитаймо будь-яку людину,
Яка зі зброєю в руках
Свою вітчизну захищала
На самих різних рубежах,
Солдата, що пройшов крізь пекло
І жах афганської війни,
Чи генерала, що по службі
Заслуги має, ще й які;
Чи може управляти військом
Простий народний депутат,
Що був колишнім фінансистом,
З плакату знає автомат?
Чи знає він щось про навчання,
Про підготовку бойову,
І що робити, якщо завтра,
Об’являть раптом нам війну?
Всі скажуть, що усе він зробить
Для українських Збройних сил,
І дуже скоро полігони
Перейдуть до орендарів.
Успішно армію скоротить
Новий міністр наш ,мільйонер,
А потім раптом хутко зникне –
Робіть що хочете тепер.
Я повертаюсь до Шевченка ,
Щоб його вірші цитувать;
«А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать - і мовчать!»
Та плакати ніхто не буде,
Але не можу я мовчати,
Щоб не прийшлось нам Збройні сили
Від влади, часом, захищати.
Для армії немає коштів –
Усе це казочка стара,
Хай наша влада менше краде,
В бюджеті зникне враз діра!
После публикации стихотворения на сайте КВОКУ проходит 3 дня. В кабинет Януковича врывается Азаров и кричит: «Беда, беда, царь-батюшка! Войско взбунтовалось, говорят Министр обороны - НЕ НАСТОЯЩИЙ!»
