Є місця, які залишаються з нами назавжди.
Для багатьох випускників КВОКУ таким місцем стало військове училище — місце, де юність поєдналася з мрією стати офіцером, де загартовувався характер і народжувалася справжня чоловіча дружба.
Колись ми були курсантами — молодими, завзятими, ще не знаючи, скільки випробувань чекає попереду. Були підйоми й відбої, заняття й наряди, стройова підготовка, польові виходи, суворі командири та безліч незабутніх моментів.
Минув час. Дороги розійшлися, життя кожного склалося по-своєму. Але залишилося найцінніше —пам'ять про молодість, про друзів і про роки, які назавжди об'єднали нас одним словом — КВОКУ.**
Де б сьогодні не були його випускники, у кожного в душі живе частинка того училища. Частинка курсантської юності, офіцерської честі, військового братерства.
КВОКУ — це не просто сторінка біографії.
Це частина життя.
Це друзі, яких не забувають.
Це роки, які неможливо повернути, але неможливо й забути.
Це пам'ять, яка з роками стає тільки дорожчою.
І коли зустрічаються випускники через багато років, здається, що час на мить зупиняється… І знову перед очима молоді курсанти, рідне училище, плац, друзі поруч — і та сама юність, яка назавжди залишилася в серці.
Випускникам КВОКУ — честь і шана.
Тим, хто поруч — міцного здоров'я.
Тим, кого вже немає — світла пам'ять.
А всім нам — ніколи не забувати, звідки починався наш офіцерський шлях.
КВОКУ — назавжди в серці!

  •     video-1